Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №904/1938/15
Постанова ВГСУ від 06.07.2016 року у справі №904/1938/15
Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №904/1938/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 904/1938/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Катеринчук Л.Й., Ткаченко Н.Г.,за участю представників сторін:

ПАТ "Укрексімбанк" - Мосійчук Я.І., Беседіна В.І.,

ПАТ "АТП 13060" - Зоріна Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 в частині визнання грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 904/1938/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "АТП 13060", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 р. (суддя Полєв Д.М.) визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" в розмірі 142 747 808,00 грн., внесено їх окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника, 1 218,00 грн. судового збору включено до першої черги задоволення, решту вимог на суму 441 887 597,45 грн. відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (колегія суддів: Чус О.В. - головуючий, Березкіна О.В., Дармін М.О.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 року в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" в розмірі 142 747 808,00 грн., які внесено окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника, 1 218,00 грн. судового збору із включенням до першої черги задоволення залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "АТП 13060" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" в розмірі 142 747 808,00 грн., які внесено окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника, 1 218,00 грн. судового збору із включенням до першої черги задоволення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Укрексімбанк" про визнання грошових вимог на суму 584 636 623,45 грн.. посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 261,263,266,267 ЦК України, ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.43 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "АТП 13060" прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "АТП 13060", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено Гладія О.В.

18.03.2015 р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.03.2015 р. за №15849 було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "АТП 13060".

Ухвалою господарського суду від 02.07.2015р. грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у розмірі 584 636 623,45 грн. відхилено, затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "АТП 13060" з вимогами наступних кредиторів: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" на суму 1 218,00 грн. (перша черга задоволення); 135710258,52 грн. (четверта черга задоволення).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.09.2015р. ухвалу господарського суду від 02.07.2015 р. в частині відхилення грошових вимог публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до публічного акціонерного товариства "АТП 13060" у розмірі 584 636 623,45 грн. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 р. скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2015 р. в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Укрексімбанк" у справі № 904/1938/15, справу в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Укрексімбанк" передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області з посиланням на те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" у зв'язку зі спливом строку позовної давності є передчасним, зробленим без надання належного правового аналізу поданим доказам та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, з 13.10.2009 по 20.12.2012 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ "АТП 13060", введений ухвалою суду першої інстанції від 13.10.2009 у справі №50/642 про банкрутство ПАТ "АТП 13060", який мав певні правові наслідки щодо зупинення перебігу строку позовної давності, що не було враховано судами попередніх інстанцій при розгляді питання щодо пропуску банком строку позовної давності.

Згідно ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 р. визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" в розмірі 142 747 808,00 грн., внесено їх окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника, 1 218,00 грн. судового збору включено до першої черги задоволення, решту вимог на суму 441 887 597,45 грн. відхилено.

При цьому, визнаючи грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" в розмірі 142 747 808,00 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що ПАТ "АТП 13060" є майновим поручителем і несе відповідальність перед іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а згідно п. 1.3.4. іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р., в редакції договору №18105Z72-7 від 26.05.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р., заставна вартість майна за згодою сторін дорівнює 142747 808,00 грн.

Відхиляючи решту заявлених вимог банку, суд першої інстанції, з яким також погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення цих вимог, які ґрунтуються на договорі поруки №18106Р25 від 06.11.2006р., оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі №5011-33/12768-2012 визнано припиненими правовідносини за вказаним договором поруки, а кредиторські вимоги за іпотечним договором №18105Z72 від 10.11.2005 р. заявлені банком в межах строку позовної давності.

Згідно ч.1 ст.23 Закону Україні "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.04.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду з заявою про грошові вимоги до боржника, в якій, з урахуванням уточнень, просило визнати грошові вимоги у розмірі 6 694 437,47 євро, 17 833 287,64 доларів США та 41 904 034,90 грн., що разом в гривневому еквіваленті (за курсом Національного Банку України станом на 16.04.15р.) з урахуванням сплаченого судового збору в сумі 1 218,00 грн. складає: 584 636 623,45 грн., в тому числі пеня в сумі 59 809,87 грн.; окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", що забезпечені іпотекою майна публічного акціонерного товариства "АТП 13060" за іпотечним договором №18105Z72 від 10.11.2005 р.; окремо внести до реєстру відомості про майно публічного акціонерного товариства "АТП 13060", яке є предметом іпотеки за іпотечним договором №18105Z72 від 10.11.2005 р.

В своїй заяві банк послався на наявність договору поруки N18106Р25 від 06.11.2006 р. та іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р., які укладені з метою забезпечення виконання генеральної угоди №18105N3/2114 від 10.11.2005 р. та кредитних договорів (№18106К26/2154 від 26.07.2006р; №18106К26/2155 від 26.07.2006р; №151407К20 від 23.03.2007 р.;№151407К21 від 23.03.2007р.; №151407К27 від 20.06.2007 р.; №151407К30 від 12.07.2007 р.; №151407К42 від 18.09.2007 р.; № 151408К21 від 25.09.2007 р.; №151408К24 від 16.12.2008 р., що є додатками до генеральної угоди №18105N3/2114 від 10.11.2005 р.).

На виконання умов зазначених кредитних договорів, товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - BM Trans" видано кредитні кошти у розмірі 643 069,39 євро, 13 900 000,00 доларів США, 262 324,34 гривень та товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" - кредитні кошти у розмірі 5 566 329,99 євро, 20 000 000,00 грн.

Судами встановлено, що видані за кредитними договорами кошти позичальниками не повернуто.

Розпорядником майна заявлені публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" грошові вимоги були визнані частково, зокрема, у розмірі 1218,00грн., які внесені ним до першої черги задоволення та у розмірі 142 747 808,00 грн., які внесені ним окремо до реєстру вимог кредиторів боржника. Інші вимоги кредитора були відхилені розпорядником майна, оскільки вони перевищують погоджену сторонами вартість іпотечного майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 10.11.2005 р. між кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans", товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація", закритим акціонерним товариством "АТП 13060" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "АТП 13060"), товариством з обмеженою відповідальністю "BM.COM", товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Сервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "BM-2000" укладено генеральну угоду № 18105N3/2114, із змінами і доповненнями, метою якою є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, виробничої та іншої діяльності позичальників, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди, шляхом укладення договорів про надання кредитних операцій.

Пунктом 1.4 генеральної угоди сторони погодили, що кожний кредитний договір є окремим додатком та є її невід'ємною частиною.

В рамках генеральної угоди укладено кредитні договори №18106К26/2154 від 26.07.2006р; №18106К26/2155 від 26.07.2006р; №151407К20 від 23.03.2007 р.; №151407К21 від 23.03.2007 р.; №151407К27 від 20.06.2007 р.; №151407К30 від 12.07.2007 р.; №151407К42 від 18.09.2007 р.; № 151408К21 від 25.09.2007 р.; №151408К24 від 16.12.2008 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладеним в рамках генеральної угоди між кредитором та боржника укладено договір поруки N18106Р25 від 06.11.2006 р. та іпотечний договір №18105Z72 від 10.11.2005 року.

У зв'язку з невиконанням позичальниками умов кредитних договорів, заявником на підставі ст.ст. 536, 625, 1050 ЦК України нараховано штрафні санкції на суму заборгованості.

06.11.2006 р. між банком та боржником було укладено договір поруки №18106Р25, з наступними змінами та доповненнями, за яким боржник зобов'язався солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, а також відшкодовувати понесені кредитором витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання ними основного зобов'язання (п.3.1.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі №5011-33/12768-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р., постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2013 р., визнано припиненими правовідносини за договором поруки №18106Р25 від 06.11.2006р., укладеним між ПАТ "АТП 13060" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Згідно ч.3 ст.35 ЦК України, встановлені обставини у вказаному рішенні, зокрема, щодо визнання припиненими правовідносин за договором поруки №18106Р25 від 06.11.2006р. мають преюдиційне значення для вирішення спору за вимогами банку до боржника, які ґрунтуються на цьому договорі.

10.11.2005 р. між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та закритим акціонерним товариством "АТП 13060" було укладено іпотечний договір №18105Z72 із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.5.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником умов кредитного договору, обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати достроково виконання зобов'язання боржником, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.2.1.11 іпотечного договору, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою за цим договором, а якщо вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, в порядку, передбаченому п.п.2.1.14 п.2.1. ст.2 цього договору, у разі якщо проти іпотекодавця та/або боржника порушено провадження у справі про банкрутство або визнання його/їх банкрутом (ами) або прийняття рішення (нь) про його (їх) ліквідацію.

Відповідно до п. 2.2.2 Іпотечного договору у разі порушення зобов'язань за кредитним договором та/або умов цього договору іпотекодержатель зобов'язаний надіслати боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальниками зобов'язань за кредитними договорами, банком надіслало на адресу позичальників повідомлення від 21.08.2009 р. з вимогою здійснити дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2012 р. по справі №5010/1135/2012-8/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 р. в частині вимог публічного акціонерного товариства "Державний імпортно-експортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - ВМ Тrans", товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація", товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ.СОМ", товариства з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ - 2000" встановлено, що повідомлення від 21.08.2009 р. № 158-04/6121 про порушення зобов'язання товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - ВМ Тrans" отримано 01.09.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №14340484.

Зі змісту рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2012 р. по справі №5010/1134/2012-22/51, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 р. в частині вимог публічного акціонерного товариства "Державний імпортно-експортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - ВМ Тrans", товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація", товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ.СОМ", товариства з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ - 2000" вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" повідомлення від 21.08.2009 р. №158-04/6116 про порушення зобов'язання отримано 01.09.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №14340409.

У зазначених повідомленнях кредитором встановлено вимогу протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення здійснити дострокове погашення основного боргу та нарахованих процентів/комісій за кредитними договорами.

Вимоги банку, викладені в повідомленнях від 21.08.2009 р. позичальниками не виконано.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, господарським судом м. Києва під час розгляду справи №5011-33/12768-2012 досліджено зміст наданого публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" повідомлення про вручення поштового відправлення публічному акціонерному товариству "АТП 13060" про дострокове повернення кредитних коштів від 21.08.2009 р. та встановлено, що у зазначеному документі номер касового чеку не співпадає із номером наданого касового чеку до реєстру № 1 поштових відправлень. В касовому чеку зазначені номери листів з 1467 по 1475, що дає підстави вважати, що це ідентифікаційні дані для відправлених листів. Однак, відповідно до доданих повідомлень про вручення, а, також, змісту самого реєстру відправлень, зазначені номери не значаться. Отже, суд прийшов до висновку про відсутність доказів направлення банком на адресу публічного акціонерного товариства "АТП 13060" вимоги в порядку частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Наведені обставини стали підставою для задоволення позову публічного акціонерного товариства "АТП 13060" та визнання припиненими правовідносини за договором поруки №18106Р25 від 06.11.2006 р., укладеним між публічним акціонерним товариством "АТП 13060" та публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України".

Крім того, аналогічні висновки викладені у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. по справі №5010/1135/2012-8/18 та у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. по справі №5010/1134/2012-22/51, які залишені в силі судом касаційної інстанції.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для відхилення заявлених вимог банку, які ґрунтуються на договорі поруки №18106Р25 від 06.11.2006р., оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі №5011-33/12768-2012 визнано припиненими правовідносини за вказаним договором поруки.

Крім цього, як вбачається я з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, боржник звернувся до господарського суду із заявою про застосування позовної давності щодо заявлених публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" вимог за іпотечним договором №18105Z72 від 10.11.2005 р.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Пунктом 1.6 іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р. сторонами погоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 2.1.4 іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р. встановлено право іпотекодержателя у разі невиконання боржником умов кредитного договору та/або невиконання Іпотекодавцем умов цього договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Пунктом 2.1.12 іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р. передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання боржником зобов'язання (у тому числі й щодо сплати будь - яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконано та в інших випадках, передбачених чинним законодавтвом України, цим договором та кредитним договором.

Пунктом 2.1.14 іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р. сторонами погоджено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцятиденного строку письмова вимога іпотекодержателя до боржника, про усунення порушених зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки залишена без задоволення.

Пред'явлення вимоги до основних боржників про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

З урахуванням наведеного, суди дійшли вірного висновку, що право звернення на предмет іпотеки виникло у банку після спливу десятиденного строку для самостійного виконання основними боржниками - товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - BM Trans" та товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" вимоги згідно повідомлення від 21.08.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2009 р. було порушено провадження у справі №50/642 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ленд - 1" про банкрутство публічного акціонерного товариства "АТП 13060", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.2012 р. у справі №50/642 заяву товариства "Альфа Ленд - 1" про порушення справи про банкрутство публічного акціонерного товариства "АТП 13060" залишено без розгляду, дію мораторію припинено.

При цьому, ухвала господарського суду м.Києва від 13.10.2009 р. про порушення справи про банкрутство публічного акціонерного товариства "АТП 13060" скасована не була.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушення справи у справі №50/642, а саме, до 19.01.2013 р.) одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, який має певні правові наслідки.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язанням, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Протягом дії мораторію не може здійснюватись як виконавче провадження, так і добровільна оплата боржником грошових зобов'язань строк виконання яких настав до дня введення мораторію, а тому законодавством встановлюється відстрочка виконання боржником зобов'язань, що підпадає під визначену п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України підставу зупинення перебігу строку позовної давності.

При цьому, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків або відкладенням певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акту.

Отже, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що з 13.09.2009 р. по 20.12.2012 р. діяв мораторій на задоволенні вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "АТП 13060", введений ухвалою господарського суду від 13.10.2009 р. у справі № 50/642, який мав певні правові наслідки щодо зупинення перебігу строку позовної давності, оскільки з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупинився перебіг строку позовної давності.

Враховуючи вказані обставини, судом апеляційної інстанції правомірно не взято уваги доводи боржника про пропуск строку позовної давності щодо заявлених публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" вимог за іпотечним договором №18105Z72 від 10.11.2005 р.

Також судами встановлено, що згідно п. 1.3.4. іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р., в редакції договору №18105Z72-7 від 26.05.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р., заставна вартість майна за згодою сторін дорівнює 142747 808,00 грн.

За рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи кредит та проценти за користування кредитом; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору (п. 2.1.5. Іпотечного договору).

За ст.575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.544 ЦК України).

Як встановлено судами, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника публічного акціонерного товариства "АТП 13060", як до майнового поручителя.

Боржник в даному випадку не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежує право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як наслідок, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Таким чином, дослідивши всі фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, вислухавши доводи та заперечення сторін, надавши їм належну правову оцінку відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ПАТ "АТП 13060" за іпотечним договором №18105Z72 від 10.11.2005 р. в розмірі 142747808,00 грн. з внесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника, а також вимоги по сплаті судового збору у розмірі 1218грн. із включенням до першої черги задоволення, оскільки згідно п. 1.3.4. іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р., в редакції договору №18105Z72-7 від 26.05.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №18105Z72 від 10.11.2005 р., заставна вартість майна за згодою сторін дорівнює 142747 808,00 грн. та відхилення решти вимог банку на суму 441 887 597,45 грн.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та ухвала господарського суду Сумської області від 16.02.2015 винесені з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 в частині визнання грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 904/1938/15 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г.